Вірші Ірини Миколаївни Дорогої
Минає рік війни на Україні,
Страшної і жорстокої війни,
Яка несе страждання і руїни...
Рік спротиву, і віри, й боротьби.
І відчаю нестерпного, і болю
Від моторошних звісток і сирен,
Таку важку ціну кладем за волю,
Із давніх починаючи давен.
Ми звикли чути грізний звук тривоги,
Допомагати тим, кому найгірше,
Збирати рідних у важку дорогу,
Пісні складати і писати вірші...
А ще цей рік - єднання і надії,
Навчив по-іншому нас зовсім жити,
Переосмислити пріоритети, мрії,
І головне нарешті зрозуміти :
Яка ціна у незалежності народу,
Чия історія й культура самобутні?!
Він подолає і приборкає негоду -
І матиме омріяне майбутнє!
Ми вистоїмо, виживемо, зможемо!
А вибору нема - лиш до загину!
І ворогів заклятих переможемо
І відбудуємо ще кращу Україну!
24.02.2023
Ірина Дорога
Ось знову прийде ще одна весна,
Весна надії, віри і терпіння,
Та плин її затьмарює війна,
Випалюючи землю на каміння.
Весна незламності, і гарту, й боротьби
Народу, що віками йшов до волі,
Що усвідомив : ми не ті раби -
Безмовні жебраки, німі і голі,
Хто слово рідне затоптав у пил,
Хто вчить історію, написану не нами,
Хто зрікся славних батьківських могил,
Схилившись під чужими образами.
Для кого воля - не прості слова,
А те, за що завжди сповна платили,
І хоч кривавими були її жнива,
Вони вогонь свободи не згасили.
Того вогню, який гартує мужність,
І додає запалу, сил, снаги,
Весна прийти обов'язково мусить -
І на камінні зацвітуть сади!
Ірина Дорога
*Цей вірш писала я у сховищі,*
Гула як звір повітряна тривога,
Перетворилася країна у летовище,
І я молила праведного Бога,
Щоб він поглянув пильно із небес
На ворогом зруйновані будинки,
Могили тих, хто так і не воскрес,
Їх тисячі, вони - війни обжинки.
Від горя почорнілих матерів,
Які ніколи не обнімуть сина,
І проклинають клятих упирів,
Бо щось змінити їм уже несила.
А душу вкотре огортає страх,
Пекучий страх, і навіть не за себе,
А за дітей, і біль у їх очах,
Скажи мені, прошу, кому це треба?
І хто зупинить дику цю орду?
Хто в голови вкладе їх розуміння?
Хто відповість за кляту цю війну?
І де твоє обіцяне спасіння?
Ірина Дорога
Журавлі.
Ішла весна, і пахло вже весною,
І на осонні проліски цвіли,
Із вирію вечірньою порою
До рідних гнізд вертали журавлі.
Утомлені, у хмарах десь курличуть,
Граційний клин видніється здаля.
Місця обжиті їх до себе кличуть -
Цей потяг не зупинить і війна!
Раніше люди у лелек просили
Родючості, здоров'я і добра,
Сьогодні хочеться благати їх щосили,
Щоб закінчилася страшна війна.
Щоб стихли обстріли і вибухи гармати,
Був мир і спокій на моїй землі,
Живими повернулися солдати
Й не плакали ніколи матері.
За сльози й горе, рани України,
За довгі ночі болю і тривоги,
Хай принесуть нам крила лебедині
Таку близьку й жадану Перемогу!
Ірина Дорога
04.04.2022
Людей безгрішних в світі не буває,
Тому Господь прощає нам завжди,
І навіть ворогам своїм навчає
Нас пробачати кривди і гріхи.
Пробачить можна будь- яку провину,
Лукавство, скупість, грубість і образу,
І рідних, й друга, і товариша, й дитину
Забути й викинути з пам'яті одразу.
Тоді стає аж легше на душі,
Що не тримає гнів, і злість, і злобу,
Спасіння - у пробаченні гріхів
Й молитві щирій праведному Богу.
А що ж тепер, коли горить земля,
Лютує ворог у моїй країні,
І гине від снарядів немовля,
Сирени крають серце щогодини?!
Від пострілів здригається душа,
І діти плачуть у сирих підвалах,
А мати досі сина не знайшла
У тліючих від вибухів завалах.
Пробачить сльози, горе, і біду,
І біль, і смерть, і рани, і руїни?
Відверто й щиро світові скажу :
Цього НІКОЛИ не пробачить Україна!
Ірина Дорога
07.03.2022
Війна - реальність, що прийняти мушу,
А розум все ж противиться збагнути.
І огортає страх і тіло, й душу,
Що завтра може просто вже не бути.
Одна лиш мить - і все життя змінилось :
Скарби, пріоритети й атрибути,
І не важливе те, що вчора мало цінність,
Бо завтра може просто вже не бути.
Братерство, єдність, спротив до загину -
Ось що сьогодні цінувати варто.
Любіть, шануйте, захищайте Батьківщину -
Тоді обов'язково буде завтра!
Ірина Дорога
06.03.2022
Від українських матерів - російським.
Як тобі спиться, мати солдата,
Ось уже вісім тривожних ночей?
Зброю узявши, прийшов убивати
Син твій моїх - українських дітей.
Знаю, хвилюєшся, ціни ростуть,
Ажіотаж в магазині,
А наші діти в підвалах живуть,
Гинуть бійці щогодини.
Дивишся, знаю, місцеві новини
Про "руський мир", що ви нам дарували.
В нас же палають військові частини,
Школи, садочки, будинки, квартали.
Думала, на навчаннях твій син,
Горда за нього і рада.
А в нас попелища, руїни і дим
Від обстрілів ваших градів.
В лікарні поранених хлопців везуть,
Ось черга, щоб кров їм здавати.
Лежать молоді і без ніг, і без рук,
А в кожного з них є мати.
Вона просить Бога і вдень, і вночі,
Опухла від сліз і горя,
Щоб діти вернулись додому живі
З вогню пекельного кола.
А ще вона проклинає війну
І тих, хто нам " мир" готує,
Молитва її силу має таку,
Що Бог її точно почує !
А ще вона знає, що й крихти землі
Ми не віддамо нікому.
Тож поки не пізно - іди й забери
Сина свого додому!
Ірина Дорога
03.03.2022
Весна двадцять другого року
В наш дім увірвалась війною,
І маршем ворожого кроку,
І вибухами над рікою.
Горить в Україні заграва,
Палає і стогне земля,
Хто дав ворогам таке право,
Щоб плакала Мати моя?!
Сирени лунають містами
І церкви стровожений дзвін,
Хотілося їм, щоб віками
Ми всі не вставали з колін?
Щоб гордість свою поховавши,
Гостинно несли "хліб і сіль" -
Ні! Встали ми, зброю узявши,
На захист містечок і сіл.
За рідну батьківську хатину,
Щасливе дітей майбуття,
Сьогодні бійці України
Свої віддають життя.
А ворог нехай пам'ятає,
Що ми на своїй землі.
Ніхто наш народ не здолає -
Єдині ми в горі й біді !
Живий іще дух козацький,
І сила його не вмре!
А вільна моя Україна
Буде, була і є !!!
Ірина Дорога
01.03.2022
Від учителів Кролевеччини.
Любим нашим учням - воїнам - захисникам присвячується...
Ми вчили вас любити Батьківщину,
І цінувати дружбу, чесність, братство,
І пам'ятати : вільна Україна -
Це найдорожче на землі багатство.
Ніхто із нас не міг і уявити,
Що прийде ворог у наш спільний дім,
І те що ви - дорослі наші діти
Сміливо підете боротись з ним.
Тепер у вас в руках серйозна зброя,
І в очі дивиться страшна війна,
Реальністю стає картина бою,
І горе, й сльози принесла весна.
Ми віримо у вас і молим Бога,
Щоб повернулися додому всі живі,
За нами правда, віра, перемога,
Уклін вам, наші учні, до землі!
28.02.2023
