Сценарій "Свята хустки"
Свято хустки
Мета. Вчити дітей усвідомлювати близькість народних традицій до сучасного життя, презентувати давні обряди, звичаї , фольклор рідного краю. Заповнювати простір духовного життя дитини позитивними емоціями і переживаннями. Розвивати пам’ять, мислення, уяву,поетичні уміння і навички; інтонаційну виразність мовлення за допомогою мовних прикрас ( рухи,міміка,жести); мовний культурний світогляд. Виховувати ціннісні орієнтації учнів, любов до народної краси і гармонії, до родинних оберегів.
Обладнання. Сценічні декорації української хати, хустки. Ілюстрації « Хустка у різні історичні періоди України» , книги.
Хід світа
Доброго дня, любі діти. Сьогодні ми запросили вас на Свято Хустки. На Україні є багато народних символів. Назвіть, будь ласка, рослини – символи? ( Верба, калина, тополя) Які народні символи називають оберегами? ( Вінок, рушник, хустку)
Якщо ви спитаєте у своєї мами чи бабусі, чому вони, збираючись до церкви беруть із собою хустину, навряд чи почуєте якесь пояснення, ніж: « Так треба» . А й справді, чому жінка у храмі Божому обов’язково має бути запнута і що взагалі символізує хустка? Щоб відповісти на запитання , треба звернутися до нашої міфології. Була в давнину богиня Макоша – богиня милосердя, родючості і жіночої працелюбності . У неї була сестра на ім’я Покрова, яка крім обов’язків покровительки й заступниці , опікувалася шлюбом і сім’єю. За міфом, у переддень зими Мати - Земля зверталася до Покрови із такими словами:
Покровонько, Покровонько,
Накрий мені головоньку,
Накрий в’ялим листочком,
Червоним платочком,
Накрий в’ялою квіткою,
Білою наміткою.
Покрий, покрий нивоньку,
Щоб не боліла її спинонька,
Ні спина, ні голова,
Щоб на весну здорова була.
Ви помітили, що основним мотивом звернення Матері - Землі до Покрови є прохання « накрити», тобто захистити її. Отже,запинаючи голови хустками, жінки вірили,що тієї ж миті потрапляють у коло магічної оберегової сили святої Покрови.
Християнське свято Покрова Пресвятої Богородиці в Київській Русі було запроваджене десь у середині 10 століття, і Матір Ісуса Христа, Діву Марію, відтоді називають Покровою. Це свято припадає на 14 жовтня і належить до найбільших свят. Започаткували його в Греції після такої події.
На Константинополь напали вороги й щільним кільцем оточили місто. Мешканці всі як один зібралися в церкві, щоб молитвами випросити Боже благословення. Раптом опівночі над ними зненацька з’явилася Мати Божа. У руках тримала омофор - вишите церковне покривало, ніби вкриваючи ним голови людей. Усі, хто перебував у церкві, сприйняли це як знак неодмінної перемоги. Люди, обрадувані доброю звісткою, вийшли вранці на бій з ворогами і перемогли їх. Саме відтоді й пішла в Греції назва свята - Покрова.
З прийняттям християнства в Україні також почали святкувати День Матері Божої. В особливій пошані свято було в запорізьких козаків, бо вони, як ніхто інший, потребували, щоб Мати Божа « закривала» їх від ворожої шаблі і кулі. На її честь народні лицарі будували церкви, перед кожним своїм походом ревно молилися святій Покровительниці. Вирушаючи на човнах у далекі морські походи, козаки неодмінно брали з собою ікону Матері Божої. Вірили: вона обов’язково їх захистить.
І нарешті, що ж символізувала хустка – велика, барвиста та квітчаста, з пацьорками, вишита сріблом - золотом або шовком? Виявляєть, хустка була не просто частиною жіночого вбрання, вона з давніх – давен виступала символом любові, сподіваного родинного щастя.
Ви, безперечно , знаєте, що Покрова раніше була порою сватань і весіль. Дівчата просили в неї: « Покровонько, накрий мою головоньку, як не платком – ганчіркою,щоб не зостатись дівкою». Даючи згоду на одружання, дівчина перев’язувала хусткою руку свого милого, а сама переходила під опвку Покрови, а отже, й Матері Божої. З цієї пори молода жінка носила на голові хустку, без якої вона віднині не мала права з’являтися на людях. Отже, хустка – також символ жіночності й статечності. Зірвати хустку з голови жінки означало завдати їй смертельної образи. І якщо хтось зважувався на таке, він укривав себе великою ганьбою.
Взагалі, хустка, як і рушник, відігравала надзвичайно велику роль у житті українців. ЇЇ дарували повитусі, яка приймала пологи. У хустину дівчата зав’язували писанки й дарували їх на Великдень своїм милим. Якщо хлопець ішов на війну,то хустка дружини або матері, дружини або коханої мала бути для нього оберегом.
А зараз ми привітаємо Хустуню, героїню нашого свята.
Хустуня. Добрий день. Мене звати Хустуня. Прошу кожного гостя голосно сказати моє ім’я.. Моє ім’я споріднене зі словами: « хустка», « хистка», « захищати». Я весь час комусь потрібно: мене зодягають на голову, на шию, покривають плечі, носять на поясі,кладуть в кишеньку, модниці прикрашають мною сумки. Колись дами дарували мене лицарям серця, мене носили як пам’ятку про батьківську хат, у деяких народів кинута долу хустинка означала виклик на поєдинок, мною пов’язували рани, на мені зав’язували вузлики напам’ять, діти дарують хустки матерям на знак великої любові і вдячності.
На ній гроно і пелюстка, Веселі ви чи сумовиті,
Волошки, ружі є на ній… На схилах Ворскли чи Дінця –
Мов берегиня вроди хустка Нема таких жінок на світі,
З давен у нашій стороні Котрим вона не до лиця!
Три тисячі років тому, коли на землях України селилися слов’янські племена, скіфи, жінки зодягали хустки. І п’ять тисяч років тому в бронзову добу, носили хустки. А шість тисяч років тому, у мідно – кам’яну добу, люди вперше навчилися виготовляти нитки і виготовили першу хустку, нею покри валися від холоду. Перші люди на території України з’явилися 15 тисяч років тому. Проте первісні люди покривали своє тіло шкірами з убитих тварин. Хусток в ті часи не було. Діти, то скільки років на території України люди користуються хустками?
Поговоримо про наші українські традиції.
- Зазвичай на Україні дівчата прикрашали голову вінком, стрічкою, іноді хусткою, але з під хустки мала визирати коса:
У віночку барвінок, волошки,
Терен, рута і м’яти цвіт.
І просила я у Бога
Кожен день багато літ!
- У кожній родині, де зростала дівчина, скриня повинна наповнюватися хустками. Їх дбайливо оберігали, хизувалися перед гостями і сусідами:
Я не панна – я господиня.
У мене хусток повна скриня.
- Коли син вирушав у далеку дорогу, мати зав’язувала хліб у білу хустину, щоб не забував батьківського порогу.
Дай мені, мамо, хустину на щастя,
Хай буде на згадку вона,
Щоб не була поміж нами далека
Навіть чужа сторона.
- Коли козак їхав на війну, кохана йому дарувала хустку – китайку червоного ( іноді зеленого кольору). Вона ставала оберегом,щасливим амулетом козакові.
Ромен зілля, ромен зілля,
Ромен похилився.
З України до дівчини
Козак уклонився….
Ой дав він їй поклон низький
З коня вороного,
Вона йому хустину
З шовку зеленого.
- Довгими зимовими вечорами жінки і дівчата вишивали не лише рушники, а й хустки. Розшивали їх різнобарвними нитками, навіть, золотом і сріблом.
Швидко – швидко нитка сновигає -
Матір доньці хустку вишиває.
Вишиває хустку їй на світо,
А на хустці – квіточок багато.
Злото-нитку в хустку додає –
Вона доню заміж видає.
- Коли до дівчини при ходили свати,вона виявляла свою незгоду виходити заміж врученням гарбуза. Якщо ж парубок був до душі, то вона сватів перев’язувала рушниками, а нареченому дарувала хустку.
Тихо – тихо ви погляньте:
Це ж хустина вишивана,
До години прихована.
Ось коли свати прийдуть –
Нареченому дівчина
В руки ніжно простягне,
Й разом з ним в життя піде!
- Свято весілля завершувалося покриттям голови нареченої хусткою. Якщо заміжня жінка була з непокритою головою, то називалася простоволосою.
- Жінки, які втрачали близьку людину носили 40 днів, а то й цілий рік жалобні хустки.
- Малі діти в родині охоче гралися в ігри з хустиною. Добре всім відома гра « Хусточка», « Баба Киця».
- Хустки бувають різні за назвою, формою і призначенням: павунка, косинка,буденна,святкова,парчова, турецька і інші.
Вишивала мама хустку Дві сусідки посварились
Сину молодому. Зранечку раніше,
Щоб його охороняла Сперечалися газдині-
Та вела додому. В кого хусток більше.
Ми співаночки співали,
Свято завершаєм.
Мати хусточку в кармані
Щиро всім бажаєм.
